Лучший кофе с алкоголем в стране! Чемпион-2017 - Иван Яремчук

Ровно через неделю, 12-15 июня, в Будапеште (Венгрия) стартует Мировой Чемпионат Бариста - 2017. Конечно, лучшие ребята из Украины, победители Национально чемпионата, тоже примут участие! Посоревнуются со своими коллегами, со всего мира, за право быть лучшими в мире, в нескольких номинациях.

Нам с Халвой повезло не остаться в стороне и тоже принять участие в этом празднике! В то время, когда лучшие бариста Украины готовятся к соревнованиям, наша команда собирается организовать трансляцию всего, что будет происходить с ребятами в Будапеште! Мы готовим грандиозное шоу и надеемся, что вся страна будет поддерживать нашу команду!

Тем временем, мы начинаем знакомить читателей с лучшими в Украине. Теми, кто представит нашу страну на мировом Чемпионате!

GG.jpg

Coffee In Good Spirits Championship

Національний чемпіонат «Кава та алкоголь». Учасник змагань повинен за вісім хвилин приготувати дві порції ідентичних, правильних irish coffee (кава по-ірландськи) та дві порції ідентичних авторських напоїв (гарячих/холодних), з використанням кави та будь-якого алкоголю.

Найкращим бариста України, переможцем Чемпіонату-2017 у номінації став Іван Яремчук, ONE LOVE espresso bar.

Мій рецепт. Гарячий напій:

Я використав сироп колд брю, що дало мені можливість зробити мій напій дуже насиченим. Взагалі, колд брю – це елемент холодного приготування кави, який дає дуже насичений смак. Але я знав, що готую каву альтернативним методом, тож я довів цю концентрацію, зробив цей елемент дуже концентрованим.

І вже потім додав каву, 15 мл віскі та вершки. Вершки я зробив із лікером персику та апельсина, це поєднання дало мені смак дині. Коли судді куштували, то вони відчули першим ковтком диню, а другим – таку дуже класну карамель, смак дуже якісний!

Мій рецепт. Холодний напій:

Використав також альтернативний метод заварювання кави – це був фільтр. Був ром Diplomatico із Венесуели, 12-річної витримки. Сироп троянди. Поєднання таких елементів принесло дуже цікавий смак із післясмаком троянди. Дуже цікавий напій вийшов.

До речі, цей ром ми разом вибрали із чемпіоном сомельє в Україні – В’ячеславом.

Мій рецепт. Irish coffee:

На айріш я використав віски Benriach, 12-річної витримки, фільтр-каву, тростинний сироп і вершки. Так і переміг :)

C_4_0014.jpg

Бариста

На жаль, ми не можемо піти в університет, на факультет бариста. Але в Австралії, в Новій Зеландії, наприклад, це вважається дуже перспективною та цінною роботою. Люди там отримують дуже великі гроші, вони за день можуть використати до 7–8 кілограмів зерна, навіть більше! Це колосальні масштаби та можливості, але їм дозволяє і матеріальне становище, і сам рівень в країні. Тому в світі бариста  є дуже престижною професією, цих людей там дуже поважають. 

Що це за людина – бариста? Досить молода, все-таки, від 20 до 30 років, яка любить спілкуватися, готова постійно розвивати, і не тільки себе, а й місце, в якому вона працює. Навіть більше, розвивати тих людей, які приходять до неї в заклад. Це люди, які дають якісь рекомендації, які розвивають кавову культуру в Україні, яка у нас ще тільки формується.

Насправді не так багато хороших кав’ярень в Україні, а ще менше людей, які знають оригінальні рецепти кави і готують дійсно крутий напій. Однак поступово нас стає більше, навіть чемпіонат цього року показує, що рівень у нас зростає постійно. І ми стаємо конкурентноспроможними, з тією ж Європою і так далі.

C_4_9815.jpg

Мені 24 роки. У мене два червоних дипломи – бакалавр і магістратура. Я навчався на історичному факультеті зі спеціальності «політологія». І коли я там попрацював, декілька місяців в цій сфері, так, вона перспективна, але спілкуєшся не з дуже «якісними» людьми.

Це люди, які заточені тільки щось заробити, провернути. Це постійна спекуляція чимось, якимись фактами, матеріалами. І ти по суті допомагаєш це робити, але ти кажеш всім навколо, що це дуже престижно і дуже класно, напевно, так і є. На жаль, в мене було якесь розчарування, я не хотів обманювати інших людей.

Мені завжди хотілося робити свою роботу чесно, отримувати чесні гроші і знати, що ти чогось вартий, що твоя робота чогось варта. А не отримувати щось тільки за те, що ти в цьому місці чи з тими людьми. Тому робота політологом, вона, звичайно – класна, перспективна, але, на жаль, поки що не в нашій країні.

Правду говорять, що випадковості – не випадкові. І зустрічі 100% не випадкові, щось проводить тебе до якихось людей або люди приводять себе до тебе, десь так в цьому житті і є. Так вийшло і в мене.

Я працював на Воздвиженці, бібліотекарем в закладі bOtaN, це перша приватна бібліотека. Я багато читав, займався книгами, і от до мене заходить друг і каже: «А хочеш навчитись готувати каву?» Я кажу: «Хочу». Ось він і каже: «Приходь». Ми домовилися з ним про зустріч, я прийшов у цей заклад, взяли шахи, зіграли в партію – так я пройшов співбесіду.

C_4_0041.jpg

Взагалі людей без досвіду в цей заклад не беруть, у мене не було досвіду, але мене взяли і без нього. Підбирає наш шеф-бариста людей, не знаю, в нього є свої секрети якісь, а в процесі ми же всі дивимося, що це за людина.

Ти маєш показати якусь осмисленість, мотивацію. Якщо ти не включаєшся в роботу, тебе навряд чи візьмуть. Ти маєш віддаватися цій справі, твої колеги мають відчувати, що вони можуть на тебе покластися в складній ситуації. А ситуації бувають різними, особливо в години пікового навантаження.

Так і почалася моя історія та стажування. До речі, це тривало довго, десь чотири місяці. Чотири місяці, а потім був один чемпіонат – каптестінг, це така дисципліна, треба куштувати на смак різну каву і вгадати, яка з набору зайва. Там було дуже багато людей і надзвичайно сильних каперів з усієї України: з Одеси, з Дніпропетровська, зі Львова приїхали. Я прийшов туди подивитися, мені цікаво просто було подивитися, як все відбувається.

Я ніколи в житті не бачив нічого подібного, мені було просто цікаво. Прийшов, а хлопці кажуть: «Є вільне місце, ти можеш спробувати». Участь тоді коштувала 100 грн. Я думаю: «Блін, 100 гривень». Я ж знаю, що точно програю. Спробував. І несподівано виграв. Там було сім чашок, і я хотів вгадати хоча б три з них. А тут я вгадую всі, і я такий: «клас». Десь на цьому етапі я вже зрозумів, що стажування моє, напевне, закінчилося.

Життя

Мене захопило. Є професії, в яких ти доходиш до певного рівня, ти навчився і тільки тримаєш рівень, А тут немає меж, тут постійно треба розвиватися, постійно! Наприклад, тиждень ти за баром не попрацюєш, і навики втрачаються. Ти втрачаєш у рівні, тут постійно треба працювати і постійно тримати себе в тонусі. Я був вражений, коли все це мені відкрилося.

І ця робота, вона не тільки фізична, але і розумова! Бо ти маєш вираховувати, думати постійно. Тут існує величезний пласт інформації, з якою можна постійно працювати, багато літератури. І ця література нова, все дуже актуальне!

Так ось, це був мій перший виступ. Це був такий міжрегіональний чемпіонат, вони час від часу проводяться у Львові, у Києві, у Дніпропетровську, в Одесі. По-різному, це або мотивація якоїсь кав’ярні може бути, або спільна якась мотивація якихось людей. На жаль, якщо вже чесно казати, я не дуже люблю і не хочу брати участь у різних змаганнях, але я хочу розвиватися. А для того, щоб розвиватися, треба завжди виходити за зону комфорту.

C_4_0042.jpg

Ти постійно штовхаєш себе на якийсь розвиток і виростаєш у чомусь. От змагання – це те, де дуже добре видно показник твого професіоналізму, рівня твого. Спочатку на національному рівні, потім, коли доходиш до межі певної – переходиш далі. Доводиш свої навики на міжнародному рівні, вже на тому рівні виростає ім’я твоєї кав’ярні, престиж кав’ярні, твоє персональне ім’я – воно стає теж чогось варте.

Далі був чемпіонат HoReCa, він проходив у Львові. Тоді було 6 чи 7 учасників з України: з Києва, з Дніпропетровська, зі Львова. Ну, гарного такого рівня був чемпіонат, приїжджав чемпіон світу 2015-го року. Серйозні судді були запрошені на цей чемпіонат, дуже цікаво було. Я на той вже момент трохи менше як рік працював і знову переміг. А далі вже був національний чемпіонат.

Чи важко прийняти рішення? Звичайно! Потрібно було подати заявку в міжнародну організацію про те, що ти стаєш членом. І тільки тоді, коли ти стаєш, вже потім ти можеш подати заявку на участь в національному чемпіонаті. А коли вже я подав заявку на змагання – все. Звичайно, можеш відмовитися але вже, як правило, назад шляху немає. Вже потрібно  тренуватися. Тиждень, два, три, ти просто думаєш над цим виступом, проробляєш все в голові, як воно має бути, як усе має виглядати, що тобі потрібно, як тобі потрібно, що ти будеш робити, що за чим, рухи всі продумуєш.

Вибір

Каптестінг, ну, я люблю ці змагання, тим більше, що перша моя перемога була в цій номінації, і мені дуже подобається. Але якщо я, наприклад, захворію чи ще щось, на каптестінгу можна буде поставити хрест. Тому що рецептори не будуть сприймати смак, я не буду сприймати його правильно, і тому це нестабільно дуже, багато таких перемінних і деякі ти не можеш врахувати. Проте, без сумніву, дуже цікаво брати участь у каптестінгу.

В латте-арті, ну, тут теж дуже важко, це необхідні супернавички, і тут потрібно більше часу, щоб розвинутися в латте-арті: графічне мислення, уява та фантазія. І латте-арт на світовому чемпіонаті – дуже складно конкурувати з азіатами, з іншими людьми, які працюють, розумієте, в Україні ще немає молока такого рівня якості, наприклад, щоб ми могли постійно тренуватися. Банально, але якість молока. Ми досі залежні від сировини.

C_4_0039.jpg

В брюверс, чому там не брав участь? Знову ж таки, дуже важко завезти хороші кавові зерна, нереально високої якості, ми ще не їздимо так за кордон. Ну, в Україні деякі кав’ярні їздять за кордон і вибирають каву. В Гватемалу, в Ефіопію і так далі. Але дуже мало таких закладів, які можуть собі це дозволити.

Нам важко діставати хорошу смачну каву, конкурентноспроможну з кавою, яка використовується на світових чемпіонатах. Тому, якщо у тебе цієї кави немає, то і рівня ти якогось такого надцікавого не покажеш, банально, знову ж таки, сировина.

А кава-алкоголь – це неймовірне поєднання. Ти міксуєш, ти робиш якийсь новий смак, Розумієте, ми говоримо, що кава – це культура, але і алкоголь – це культура. Поєднання цих двох великих культур, коли ти їх змішуєш... Це відкриває якісь рамки, я не знаю, це виносить тебе за межі того, що ти коли-небудь знав. Тому це перший такий плюс, і певно, найголовніший, величезний!

Не подумайте, звичайно, мені подобаються всі дисципліни. Але кава з алкоголем стала для мене чимось особливим, тому я і почав більше розвиватися в цьому напрямку. У нас є на барі і хороший алкоголь, і хороша кава. Взагалі, це прийнято вважати класикою, класичні напої це: еспресо, капучино та айріш-кава.

C_4_0035.jpg

Взимку ми проводили спеціальне знайомство для наших відвідувачів: у нас був тестінг айріш-кави, і дуже багато людей приходило. Лекцію ми провели, майстер-клас і тиждень у нас дуже часто замовляли саме айріш-каву. Навіщо ми це робимо? Бо насправді люди рідко розуміють, яка кава хороша, яка не хороша, не розбираються в видах кави. Що таке якісна кава, які напої класичні, які альтернативні. Культура молода, але ми дуже швидко розвиваємося.

ONE LOVE Coffee

Все це важко назвати роботою, знаєте. Це більше ніж хобі, але і роботою це назвати важко. Це скоріше хобі, мені здається, за яке ти ще і гроші отримуєш. Працюєш і спілкуєшся з людьми, щось нове відкриваєш, ростеш над собою і отримуєш задоволення.

Нас стає більше, існує досить багато місць, деякі з них закриваються, деякі, нові, навпаки, відкриваються, з’являються нові люди. Ну, тобто класно! З’являється цілий прошарок людей, такий культурний сегмент, тому що в Києві, в Одесі, в Дніпропетровську, у Львові все це стає популярним, модним. Поступово, поступово доступним для все більшої кількості людей.

Декілька років тому, наприклад, якщо було дві кав’ярні – «Лондон» і «Чашка», то зараз таких закладів можна побачити в рази більше. Звичайно, не всі там суперкласні, але це теж процес розвитку, усе це має бути.

Чемпіонат

Кава та алкоголь. У Львів, на регіональний чемпіонат я їздив просто, щоб перевірити свої сили, свій рівень і навички, подивитися, що я можу. А щодо національного чемпіонату у мене були сумніви, я добре розумів, що буде дуже багато сильних людей, у номінації «кава та алкоголь», я вважаю, один із найсильніших чемпіонатів був. Один із найважчих.

C_4_0043.jpg

Дуже багато «якісних» людей зібралося, дуже багато сильних професіоналів із різними креативними ідеями і смачними рецептами кави, так, це було змагання ідей. Я розумів, що після Львова на мене будуть дивитися як на конкурента якогось, відчував тиск вже тоді, але я прийняв для себе таке рішення. Я хотів перш за все перевірити себе, зрозуміти, на що я здатен. Я почав готуватися десь за 3–4 тижні, місяць я готувався. Вихідні, ввечері після роботи, вночі готувався. Багато що передумав, багато ідей, багато зробив прогонів, намагався більше осмислити сам процес, як я там все буду робити, знову ж таки, що буду робити.

Сказати, що я переживав – нічого не сказати. Але ці 10 хвилин виступу, вони чи не найкращі в житті, тому що ти все відчуваєш, емоції зашкалюють, кожен рух, кожний подих, ця тиша від того, що в тебе переймає подих.

Коли ти виходиш до станції, коли піднімаєш руку і говориш суддям, що ти готовий, час просто починає летіти. Десять хвилин пролітають, це наче транс, який тебе повністю охоплює. Ти не встигаєш навіть зрозуміти, як все пройшло. Ці хвилини перетворюються у мить, але ця мить, реально, запам’ятовується на все життя. Я зрозумів ще одну річ на національному чемпіонаті, що це одна з найважливіших причин брати участь у змаганні – заради цих 10 хвилин у твоєму житті. Вони стають для тебе всім!

Найкращий бариста-2017 – Іван Яремчук

Перші відчуття... Я одразу подумав: блін, чорт, оце відповідальності я набрався. Коли я ще тільки виступив, у мене було відчуття, не знаю, найкращий час! Таке полегшення, тягар скинуто, все зробив, вже нічого не можна поміняти, і все, що міг, я там зробив, неймовірний тягар впав. А коли піднімають руку, ти розумієш – це національний чемпіонат, а там – світовий. 

C_4_9989.jpg

Майже 20-ть людей зараз заявлено на змагання, ти розумієш, що він просто неймовірно важким буде, там люди просто з нереальним досвідом. З усього світу! І ти розумієш, що от величезний рівень відповідальності, ти, звичайно, радісний, класно, що ти виграв, але є усвідомлення відповідальності дуже колосальне. Ну, воно дуже сильне. На мене зможе подивитися вся країна.

Звичайно, я щасливий, я неймовірно щасливий! Я прагнув себе перевірити, я себе перевірив. Класно, що мої якісь думки, мої ідеї, вони реалізовані. І не знаю, відтепер, можливо, люди будуть питати моєї поради якоїсь, у підготовці чи ще в чомусь. Класно усвідомлювати те, що ти хоч трішки, але наблизився до того, щоб бути професіоналом. Не називати себе професіоналом, а дійсно бути.

Сьогодні я сконцентрований на тому, щоб виступити на світовому чемпіонаті кави. Я зараз всіма думками у Будапешті. І взагалі, як там все буде відбуватися, намагаюся все продумати, всі деталі, нюанси і так далі, зрозуміти, як саме і що буду робити. Про наступний національний чемпіонат важко сказати, буду я брати участь або ні. Можливо, зміню дисципліну, можливо, буду далі працювати над кавою з алкоголем, не впевнений, як повернеться.

Мені дуже добре допомагають хлопці з Good Wine. Ми зараз визначаємося із віскі на айріш. Потім будемо проробляти холодний напій, з гарячим плюс-мінус визначилися. Вже на днях будемо визначатися із рецептурою, потім буде прогон програми, написання тексту і так далі. Вже більш такий динамічний процес буде. На світовому чемпіонаті я буду готувати схожі, але і будуть мої нові, авторські напої.

C_4_9983.jpg

Моя мета – це достойно виступити: гарно презентувати текст, вкластися в час, показати хороший рівень кав’ярні, бо по суті там виступають всі 15 людей, які зі мною працюють. Я хочу виступити на рівні, і це буде, напевне, найкращим показником для мене. Щоб всі визнали на світовому рівні, що у нашій кав’ярні сильна команда.

Таким чином підняти рівень української кавової культури, заявити про себе. Ну, виграш не є такою самоціллю, хоча я обіцяю кожному з вас, що покажу їм справжній клас!

Люди і кава

Якби мене зараз почули всі люди, які заходять до кав’ярні випити хорошу каву, люблять каву, я б їх попросив: більше спілкуватися з людьми, які для них готують. Просто більше спілкуватися з людьми. Підходити, цікавитися, не боятися, що там людина зайнята чи ще щось. Просто підходити до неї і цікавитися кавою, цікавитися тим, що ми робимо, як ми це робимо.

C_4_0010.jpg

Так і ми будемо розвиватися, так і наш гість буде розвиватися. Бо спілкування це те, чого, напевне, зараз не вистачає багатьом людям, через сучасні телефони, соцмережі. А кава – вона немов продукт спілкування. І я хотів би, щоб ми просто більше спілкувалися за чашкою смачної кави. Це було б дуже класно!

Подписывайтесь на нашу страничку в Facebook! Следите и читайте самое интересное.

Автор: Владислав Сидоренко. Фото: Сергей Дидковский

Добавить комментарий

вверх